Така жара, аж небо побіліло.
Дощу нема, дорога аж курить.
І на кущах вже листя пожовтіло,
Усе живе під сонечком горить.
Страшенна спека. Рідко так буває.
Термометр показав аж тридцять два.
А сонце в небі високо палає,
Якісь в природі творяться дива.
Давно-давно дощу усе немає,
Хоч, кажуть, поливав, але не в нас.
Травичка в’яне, квіточка всихає…
Прийшов такий спекотний літній час.
Коли вже починає сутеніти,
Спадає спека, коники свірчать.
І починають небеса зоріти,
Та людям треба йти відпочивать.
Останній день у липні догорає,
Засвітить серпень айстри-зірочки.
Так швидко-швидко все в житті минає…
А нічка вже подовшала, таки…