Останній дзвоник в школі! Шум і квіти!
Нарядні і усміхнені усі.
Принишклі трохи нині старші діти…
Чому в дівчаток вії у росі?
Сьогодні день із дзвоником прощання
Та із дитинством, що уже пройшло.
І з юністю чекає розставання,
А як же в школі весело було!
Були тут перші самостійні кроки,
Відповідальність, радості пора.
І перші друзі, і важкі уроки,
Й життя здавалось, як весела гра.
Та все минає: радість, спокій, тиша
І ось він старт! Пора в життя іти!
Тож хай попутний вітер в спину дише!
Сміливо, впевнено йдіть до мети!
Але війна… Що все в нас забирає:
Будинок, двір і місто, і село…
Вона горить, ніяк не затихає,
А бути б все по-іншому могло…
Але нема… Війна у нас палає
І доля всім далася нелегка.
Свого майбутнього ніхто не знає —
Міцна стежина буде чи крихка.