Ось тут колись стояла наша школа,
А на дворі лунав дитячий сміх.
Вона вела до мрій, за виднокола,
Й любов’ю зігрівала нас усіх.
Щасливий вітер напинав вітрила
І ніс у невідоме море знань.
І дарував всім дітям мрії-крила,
І діти йшли сміливо, без вагань.
Бо тут вони були першопрохідці,
Відкривачі, дослідники щодень!
Всі відкриття робили на уроці,
А ще співати вчилися пісень.
Тут доброті і мудрості навчали,
І слово «еврика» неслось увись!
По всій Землі по карті мандрували…
Тут все було найкраще і … Колись…
А зараз — пустка, лиш одні руїни,
Бо ворог наші школи зруйнував.
Украв дитинство в кожної дитини,
А щастя й радість просто розстріляв.