А завтра листопад, злітати листя буде,
Бо і пора. Та й вже воно летить.
І кутатись тепліше будуть люди,
Бо у повітрі дуже холодить.
Тож осінь до зими вже повернула,
Поменшало і сонечка, й тепла.
А землю всю у листя загорнула,
Щоб трохи більш захищена була.
От жовтень тихо з нами попрощався
Та з клином журавлиним відлетів.
І хоч він гарно й рясно заквітчався,
Та час його уже сьогодні сплив.
А квіти він залишив листопаду,
Щоб на землі так чорно не було.
Вони в життя людей внесуть розраду
І віддадуть останнє їм тепло
Й свою красу, надію, сподівання,
Щоб тихий сум не краяв їм серця.
Тож квіти усміхнуться на світанні
І будуть вірні людям до кінця,
Аж поки не поб’є їм пелюсточки
Мороз вночі і не покриє сніг.
Ще квітів цілі острівці й рядочки,
Але такий нестримний часу біг….