Вночі був дощ, а вранці сонце сяє
І чорна хмара зникла геть з небес.
Осіння квітка кольором палає,
І так багато в світі ще чудес.
Ось вітерець в садку гілки гойдає,
А листя зовсім мало, де-не-де.
А вітерець останній лист зриває
І з ним веселий свій танок веде.
Несе у небо, то його кружляє,
А то на мокру землю покладе.
То із землі бере і піднімає,
Таку от гру з листочками веде.
Та їм однаково, бо в них життя немає,
Своє зробили й назавжди пішли.
Так все в житті — росте, цвіте, буяє…
І падає, як листя… Одцвіли…