Осінній ранок… Дивина та й годі…
Ось над Землею Сонечко встає.
Така краса чарівна у природі,
І стільки казки в тому всьому є,
І стільки дива, годі й передати.
Тут чарами виповнюється все.
Піднявся в небо лебідь політати,
Опале листя вітерець несе…
А вранці роси білі і холодні,
Тумани розлилися вдалині.
Чарівне диво не лише сьогодні,
Така краса щоразу, день при дні.
То туманіє й серденько вражає,
То місяць повний в небі до видна,
То вітерець грайливо повіває,
А он верба над річкою сумна…
Осінній ранок не спішить вставати,
Смакує щастям, що довкола є.
І починає музика звучати —
Це ліс чарівний грає щось своє...
Звучать тихенько лісові оркестри
І чарами наповнюють серця.
А диригує вітерець-маестро
І заворожує мелодія нас ця.
Осінній ранок — чиста насолода,
У ньому смак туману і тепла…
Яка ж велична й чарівна природа…
Вона завжди казковою була…