Надія Красоткіна

А—Я

Осіння прохолода надворі

А ранок прокидався неохоче,
Осіння прохолода надворі…
І сонце підніматися не хоче,
Хоч трохи й посвітліло угорі,
Бо ж час не жде і треба всім вставати,
Доволі спати! До роботи час!
Вже хтось почав свої пісні співати
І ними розбудив відразу нас…
А надворі краса, чарівність, казка!
Довкола все виблискує в росі.
Вдень розіллється скрізь осіння ласка,
Заграє щастя у п’янкій красі.
В осіннім золоті, у срібній павутині,
Що ген струмиться на небеснім тлі.
Цей дивосвіт залишиться в людині,
Допоки й житиме на цій Землі.