Осіннє диво є в години ранні:
В тумані, що розливсь у низині,
У яблуках що вже висять рум’яні,
У днях, що ще погожі і ясні.
У квітах, що повсюди острівцями,
У неба надзвичайній глибині
І в синяві, що розлилась над нами,
І в тому, що дзвенять нові пісні.
Пора осіння й справді дивовижна,
У ній принад багато і краси.
Вона така чарівна й ніжна-ніжна…
І ти її у серденьку неси.
Бо все-усе в житті неповториме,
Й назад не вернеться ніколи і ніщо.
Й залишиться в твоїй душі незримо,
І не полишить більше нізащо.
Напій сьогодні серденько красою
І казкою, і дивом, що ще є…
І насолоджуйся щасливо дивиною,
Бо це назавжди і це все твоє…