Осіннє золото упало…
Ну, що ж? Ідемо до зими.
Та й сонця стало дуже мало,
Тепліш вдягаємося ми…
І небо хмариться частіше,
Рясні дощі ідуть щодня.
І стало надворі сумніше,
А вітер листя розганя.
Все, до останнього зриває,
То ж оголилося гілля.
А під дощем краса зникає,
І мокне, мокне вся земля.
Та й жовтень скоро закінчиться,
Вже пізня осінь надворі.
А вранці морозець іскриться.
Така погода в цій порі.
Принишклий ліс здаля чорніє,
І порудішали поля.
А небо рано так чорніє
Й температура — до нуля.