Який чарівний світ — це дивовижно,
Є стільки в ньому щастя і краси!
Осіннє сонце піднялося ніжне
І чути вже ранкові голоси…
А на траві сніжок і біло стало,
Його ще мало, не прикрив й трави.
Та надворі нараз світліше стало.
Тож усміхнись і радісно живи.
Бо це зима нам усмішку послала,
І викликала радість від душі.
Вона вночі на хвильку завітала,
Ти теж їй посміхнутись поспіши.
Так гарно стало, сонце ясночоле,
З-за хмарок випливло на небеса.
А всюди біло: і дахи, і поле —
Така неперевершена краса!