Осінні дні короткі та журливі,
Бо сонце рідко, все частіш дощі.
І краєвиди кожен день мінливі,
А в небі — листя жовтого ключі.
То підлетять у саме верховіття,
А то лежать і мокнуть на землі.
Та пізніх хризантем палке суцвіття
Горить чарівним вогником в імлі.
Радію сонечку, що із-за хмар прогляне,
Воно якусь надію подає.
Радію я, як дощик перестане,
І павутинка срібна вдаль снує.
Кленове листя гарне піднімаю,
Що світиться ліхтариком мені.
Бездонне небо в хмарках розглядаю,
І клени, що горять, як у вогні.
Чарівна осінь, гарна і казкова,
Пора мінлива й трішечки сумна.
В красі своїй і величі чудова,
Туманна часом, іноді ясна…
У фарбах найчастіше жовто-синя,
Як небо чисте й синява густа.
Вся жовта, золота пора осіння,
Казкова, ніжна й дуже непроста.