Осінній вітер листячко зриває
І розкидає по сирій землі.
От знову дощ дрібненько накрапає,
Тож хочеться побути у теплі.
Бо надворі уже похолодніло,
Та ще й дощить, така уже пора.
А небо зовсім-зовсім посіріло,
І згадуємо, як була жара…
А за віконцем листячко кружляє,
І падає тихенько у дворі…
Та враз природа дощик відміняє,
І засвітилось сонечко вгорі.
А листячко на сонці засіяло,
Зазолотіло й на траву лягло…
Для щастя треба людям зовсім мало,
Щоб мирно й тихо на Землі було.