Зірвався вітер, в гіллі шаленіє,
Пожовкле листя шарпає і рве,
Та розкидає і злостиво виє,
А іноді в пічній трубі реве…
Аж страшно стало і чого зірвався?
Було так тихо й небо голубе…
А тут раптово — ураган піднявся,
Опале листя носить і гребе…
У небі сіро і стає чорніше,
Бо наповзають хмари дощові.
А вітер налітає сміливіше
І сунуть хмари, нібито живі…
Щоразу вітер сили набирає,
То, як в танку, в гіллі задріботить…
Осіннім листом у вікно жбурляє.
Ніяк не стихне. Все летить, летить…