Осінній день на інший день не схожий,
Бо зміни дуже стрімко час несе.
То дощик крапотить, то день погожий,
А за годину зміниться усе.
То небо голубе, ані хмарини,
А сонечко блищить, тепло дає.
То хмариться наступної хвилини
І грізний вітер між гіллям снує.
І носить жовтий лист понад землею,
А все живе сховатися спішить.
Це осінь. І не нам змагатись з нею.
Нам лиш зловити неповторну мить
І залишити в серденьку на згадку,
Бо більше не повториться вона.
Знов сонце закликає до порядку
І павутинка потяглася, як струна…
А від струни осінній сум роздався,
Солодка й щемна музика з гаїв…
Десь коник-стрибунець з трави озвався,
Зачарувавши піснею без слів.
Ах, осінь, осінь. Ти така мінлива.
В тобі і радість, й туга за теплом.
Збираю лист опалий. Я щаслива.
Хоч і буває сумно нам обом…
Пора осіння. До зими все ближче,
А так ще казки хочеться й тепла.
Сміялось влітку сонце яскравіше…
Була пора красива, та пройшла…