Осінній колорит захоплює й дивує,
Відтінків й кольорів, що не злічить!
То небо синьо-синьо замалює
І біла хмарка, як стріла, летить.
То раптом небо все заголубіє,
То стане аж розмито голубим.
На сході хмарка враз зарожевіє,
А то червоні хмари вже у нім…
А то неждано зверху посіріє
Й опуститься так низько до доріг…
А то кругом усе затуманіє —
Туман, як молоко, повсюди ліг…
То небо потемніє й чорно гляне,
І виллється то градом, то дощем.
А то веселка на пів неба стане
І ми під нею радісно пройдем.