Осінній ранок повсякчас, як диво,
Щораз у ньому щось нове й нове.
То хризантема зацвіла красива,
То в синім небі листячко пливе,
А то срібляться в сонці павутинки,
То клени помаранчеві усі…
А то зібрались купкою хмаринки,
Чи ген туман розливсь у всій красі.
Краса чарівна, годі й описати,
Це осінь щедро барви роздає.
От тільки дощ не хоче накрапати,
Бо він, мабуть, задумав щось своє.
І хоч вже ранки трохи прохолодні,
Та сонце світло і тепло несе.
Такі осінні зміни скрізь природні,
В осінню пору змінюється все.
Та ця краса усі серця чарує,
Захоплює, краса ж повсюди є.
Вона нас щирим золотом дивує,
Й натхнення нам усім передає.