Осінній ранок, мов чарівна казка!
У ньому ніжність, радість і краса,
І прохолода, й сонечкова ласка,
Мов з перламутру на траві роса…
Над річкою пливуть тумани сиві,
В серпанку ніжнім чарівне село…
Осінні квіти, ну такі красиві!
І все це віддає своє тепло
І щиру ніжність, й дивовижну ласку,
Красу свою до серденька несе.
Запрошує у дивосвіт, у казку…
Осіннім ранком дивовижне все!
І як цей світ чудовий не любити!
Й не захопитись, ну скажіть мені!
Як без краси і цього дива жити?
А часом сходить сонце, як в вогні…
Все небо ніжним маком червоніє,
Від сонця засвітилися хмарки!
І від краси аж на душі світліє,
Який наш дивовижний світ, таки…