Осінній ранок, просто дивовижно!
Усе закутане в туманну шаль.
Повсюди тихо, біло й ніжно-ніжно,
Це осінь до кінця іде, на жаль.
Дерева майже голі, вже безлисті,
А листячко пожухло на землі.
І ранки не такі вже променисті,
Частіше прокидаються в імлі.
І сонце стало рідше виглядати,
За хмарками собі довгенько спить.
По паркові не хочеться блукати,
Бо перші сни свої він мабуть снить.
І все-таки природа дивовижна,
У кожну пору в ній принади є.
То вся яскрава, говірка і ніжна…
У кожну пору має щось своє.