Осінній ранок, прохолода…
Туман над річкою встає.
Вже прокидається природа.
Щось загадкове в цьому є…
У небі хмароньки рожеві,
А ліс аж чорний вдалині.
Чарівні ранки вересневі
Припали до душі мені.
Люблю це сонце малинове,
Що ген за річкою встає.
І листя різнокольорове…
Краса безмежна в цьому є!
А ще холодні роси сиві
Легким серпанком на траві…
Згори листочки пустотливі
Летять на землю, мов живі…
Повітря чисте — можна пити…
Це щира казка наяву.
Яке це щастя — в світі жити!
І я щаслива! Я живу!