Ранок був похнюплений і млявий,
Сірі хмари небо затягли.
На землі незграбний лист опалий,
Крапельки по шибці потекли.
Дощ почався, тут же й закінчився,
Та просвітлення нема й нема.
Дощ осінній враз якось пролився,
А навколо сірість і пітьма.
Небо не іскриться й не синіє,
Як у сонячні веселі дні.
Іноді від хмари почорніє.
Не пора ще холоду й зимі…
А вітрисько хмари наганяє,
Вийти в двір ніхто не поспіша.
Норовлива осінь наступає
І болить оголена душа.
Хочеться, щоб сонечко світило
І співали в серці кольори.
Щоб повсюди радістю іскрило
Й небеса всміхалися згори.
А натомість знову задощило,
Зарябіли крапельки на склі…
І від туги серце защеміло…
Ранок потонув у сірій млі.