Осінь тихо листочки скидає,
Та дарує красу і дива.
Нам про неї усім нагадає
Шовковиста, м’яка трава.

Хори коників дзвінкоголосі,
Що цвіркочуть весь день до зорі.
Бо вже з вересня йде до нас осінь,
Висне сонце не так угорі.

І не так вже пече-припікає,
Хоч і щедро тепло роздає.
А вночі холодком потягає...
Кажуть: «Осінь бере своє»...