Осінь в Україні тихо походжає,
Кольори чарівні квітам роздає.
Все позолотила аж до небокраю
І багато дива дивного в ній є.
Ще тепла є трішки й сонця осяйного,
Радості і щастя, але й сум в ній є.
І краси ясної, й неба голубого,
Й щось є ще незриме, рідне і своє…
Все було б ще краще, тихо і спокійно,
Коли б не воєнні в Україні дні…
Ми б жили щасливо, мирно і надійно
І летіли б в Всесвіт чарівні пісні.
Та війна триклята плани зруйнувала,
Знищила нам долі та й саме життя.
Мрії і надії різко обірвала
І жене щоденно всіх нас в укриття.
А ми всі так щастя й радості хотіли,
І нікому в світі не бажали зла.
Ми життя любили, всіх людей любили
І ясна дорога нас у світ вела.
Прагнемо сьогодні всі ми перемоги,
І її здобудемо в грізному бою.
Й поведуть до щастя нас усі дороги —
Україну й волю матимем свою!