Осінь вже керує

Як зранку небо гарно голубіло
І сонечко проміннячко несло!
Неділенька заходила сміливо,
Нам дарувала радість і тепло.
Але не довго… Хмари налетіли
І стало сумно, може й дощ піде…
Бо сірістю суцільно небо вкрили
Й просвітку не лишилося ніде.
Засумувала пташечка маленька,
Бо їй так само хочеться тепла
Й щоб зігрівало сонечко серденько,
Щоб днина світла й радісна була.
Та що робити? Осінь вже керує.
А в ній всього: і щастя, й суму є…
Вона то позолоту нам дарує,
То щось сумне, незвідане й своє…
Сьогодні сумно, а от завтра — ясно!
От нині дощик, завтра — теплота…
Бо осінь — чарівна пора, прекрасна.
Сумна буває й просто золота!