Вже попрощалась осінь і побігла
В далеку даль, у зоряні світи.
Вона подарувати радість встигла
І наказала всім вперед іти.
Й не зупинятися, робити кроки,
До перемоги й власної мети.
Важкі свої засвоїти уроки
Й до цілі навіть через терни йти.
Раз є життя, то і потрібно жити,
Бо це найвище щастя на Землі.
Боротися, трудитися, любити,
А не брести понуро у імлі.
Була до всіх нас осінь добра й мила,
Свою красу і радість віддала,
Чарівними плодами пригостила
І от уже тихенько відійшла.
Тож дякуємо, осене, сердечно,
Була в тобі і ласка, і краса,
Ти й щастя дарувала, безперечно,
Та й інші надзвичайні чудеса.