Осінь гарна, чарівна і дивна,
Щось нове дарує кожен день.
Позолота всюди неймовірна,
Хоч уже поменшало пісень,
А звучать лиш шумові оркестри,
Бо в цю пору не співає птах…
Тим оркестром вітерець-маестро
Диригує в парках і в лісах.
І стоять у позолоті клени,
В синіх небесах хмарки пливуть,
А трава така ще скрізь зелена,
Білі маргаритки в ній цвітуть.
Дуб у парку мило зашарівся,
Красень, що очей не відведеш!
Ось грибок при стежечці зустрівся…
Тож ніколи мимо не пройдеш.
Осінь, осінь… Дивина та й годі.
Під ногами листя шелестить.
Чарівна краса стоїть в природі
Й листя з дерева летить, летить…