Хоч удень ще тепленько буває,
Та в повітрі якась печаль.
Це вже осінь летить над краєм
І чогось несказанно жаль.

Ну, здавалось, чого б сумувати,
Пречудово усе цвіте.
Небо синє таке й крилате,
Сонце тепле і золоте…

В небесах білі хмарки нечасті,
Кольорові стоять гаї.
Павутинки летять сріблясті
В синю даль, як літа мої…

І куди це воно відлітає,
Хай би завжди отак цвіло…
Все початок й кінець свій має,
Й так не буде вже, як було…