Осінь така незвичайна, казкова.
Ліс різнобарвний тихенько стоїть.
Це дивовижна пора і чудова,
І неповторна в ній будь-яка мить.
От заясніє в небесній блакиті,
Блискітки сонця підуть по воді.
І кольори світлі-світлі, розмиті
Враз розіллються довкола тоді.
То десь у небі хмаринка візьметься,
І потемніє осінній пейзаж.
З дощиком осінь в обнімку пройдеться,
Щемно і сумно всім зробиться аж.
То вітерець підійметься, заграє —
Сосни вгорі зазвучать як орган.
А в надвечір’я усе заливає
Білий-білесенький ніжний туман.