Осінь тихо походжає

В природі зміни… Світ весь жовтуватий,
Бо зелень зовсім іншою стає.
Листок і золотий, й червонуватий,
Рудий і помаранчевий десь є…
Зелена лише молода травичка,
Що підросла, бо скошена була…
Рясніють тільки айстр веселі личка,
Що тягнуться до світла і тепла.
А хризантеми ще не всі у цвіті,
Бо їм пора цвітіння не прийшла.
Пливе хмаринка й світиться в блакиті
І тінь від неї на траву лягла…
А вітер стих — це полуденна тиша
Прийшла на землю й ніжно обняла.
Тож спокоєм і радістю все дише,
Всіх розморило раптом від тепла.
Так осінь тихо й мірно походжає,
Фарбує все в чарівні кольори…
З любов’ю ніжно землю пригортає
Й дарує світлі промінці згори…