Торкнулась осінь пензликом травички.
А ось на дереві один мазок…
Спочатку в неї чудернацькі звички,
Лиш де-не-де торкається гілок,
Збирається картини малювати.
То в жовте пофарбує, то в руде,
Дерева починає прикрашати,
Та кожен день все далі й далі йде.
Навколо світ тепер стає, як казка,
Бо все вдягається у різні кольори.
То вітерець війне, неначе ласка,
То хмарка забіліє всім згори…
А то легенько дощиком проллється
І заховає сонечко ясне.
Усе зрадіє й щиро усміхнеться
Ніщо безслідно в світі не мине.
Ще дуже тепло, але вже помітно,
Що осінь зазирнула у двори.
Позолотила листячко тендітно,
Ще додала й червоні кольори.
І світ змінився, стало пречудово!
А кольорів, відтінків не злічить.
Незвично всюди, радісно й казково.
І хочеться всміхнутися в цю мить…