Осіннє небо… В ньому спокій, тиша
І біла хмарка де-не-де пливе.
Це осінь зараз тихо вірші пише,
Й туманом білим по ріці пливе.
Вона спішить й хвилинки не марнує,
До змін лаштує всі сади й поля…
То кольорово листячко фарбує
Й від того дуже гарна вся земля.
То пише маслом чарівні картини
І кожен раз підсвітка в них нова…
Щоденно відбуваються в ній зміни,
Бо осінь надзвичайна і жива…
Вона щоразу різна й виняткова —
Непередбачувана Фея чарівна,
Але завжди красива й загадкова,
У ній є мудрість, щастя й дивина…
Бо всім вона красу земну дарує,
Плоди всьому живому роздає.
І над картинами казковими мудрує,
У ній краса і чари світлі є.