Хоч хмари ходять грізні і сердиті,
А от дощу немає, дощ не йде.
От ще хмарки з’явилися в блакиті,
То розійшлись і вже нема ніде.
Таке цікаве небо — дивовижне!
Міняються щомиті небеса.
То пропливе по нім щось біле й ніжне
Й захопить серце радісна краса,
То якось різко знову потемніє,
Заступить хмара сонце і нема.
То сонце вигляне і всіх зігріє,
То світ огорне темнота, пітьма.
От знову хмари збудували диво,
Палаци в нім казкові — дивина!
То розлетілись кучками красиво
І насолоджуються простором сповна…