От якби всі збувались мрії…
Ті що світлі, найкращі, ясні.
І тоді, я сказати смію,
Долі в нас би були чарівні.
Мрій у кожного з нас багато,
Та й уява в нас не скупа.
І було б в нас життя, як свято,
Але щось горизонт заступа…
Бо і мрії бувають різні,
Хоч і гарні, але не ті…
Комусь добрі, для когось грізні..
Що не треба комусь в житті…
Тому мріяти мовчки треба
Лиш про себе, про інших — ні.
Й підніматись в своє лиш небо
І думки, щоб були ясні…