Що нас чекає? От якби ж то знати…
Чи мир та спокій, чи страшна війна.
Не можна у майбутнє зазирати,
Щоб чашу долі випити до дна.
Не можна, кажуть, може і не треба.
Свій шлях земний ми мусимо пройти.
І мріяти, і полетіти в небо,
Не раз упасти, підвестись і йти.
Нема підказок, знаків теж немає.
Шлях торувати мусимо самі.
Не раз тенета доля розставляє,
А іноді бредемо у пітьмі.
Але виходимо і летимо до світла,
Долаємо не раз жару і лід.
Гартуєм душу, щоб вона розквітла,
І щоб усе було у нас, як слід.