От і березень вже… Тож потроху тепліє,
Диво-квіти на клумбах для нас ожили…
І на серці людини так ніжно весніє,
Бо ж співати пташки по садах почали…
І не втримати серце, що прагне кохати,
І від щастя душа рветься аж в небеса
І летить, і летить, світ весь хоче обняти,
Бо уже пробудилась природа-краса…
А в природі байдужим ніхто не буває,
Кожен нішу заповнити прагне свою.
Тож по-своєму котик в природі співає,
І по-своєму пташка співає в гаю.