От і дзвоник останній у школі
Продзвенів і покликав у світ.
Затремтіли листками тополі,
Провели з двору школи в політ
Всіх дітей, що вже зовсім не діти,
Бо зросли і пішли у життя.
Їм сьогодні учитися, жити
І творити нове майбуття.
Вже в минулому ігри дитячі
І казковий омріяний світ,
Жарти, сміх, суперечки гарячі…
Всі сьогодні на старті — в політ.
Що там буде? І хто угадає?
Наперед би нам знати усе...
Від життя кожен щастя чекає,
А кого з них куди занесе
Хіба може хтось з них угадати?
Доля в кожного власна, своя.
Щастя треба самому кувати.
В цьому завжди упевнена я.
Та не можна з рахунку скидати
Наполегливість, мрію свою…
Що посієш, те будеш збирати…
І на цьому я завжди стою.