От і зима. І вже не за горами,
А тут, у нас. І вчасно ж як прийшла!
Все заморозила, засипала снігами
Й завіями частенько замела.
Морозами усі річки скувала,
Озера і ставки, ліси й поля.
Та інеєм чарівно заблищала.
Поринула у сон тепер земля,
Периною біленькою накрита…
Тепленько їй під снігом й сняться сни.
Щось їй вітрець співає сумовито
І місяць світить в небесах ясний.
Шепочуть зорі їй чарівну казку,
А нічка огортає все крильми…
Вдень сонечко дарує ніжну ласку
Й зникає швидко ген за ворітьми…
Бо день короткий, ніколи світити,
Не час зимою сіяти тепло.
Землі під снігом треба відпочити,
Щоб навесні на ній все зацвіло.