От і листопад на поріг…
Прийшов під вікна з падолистом.
А листя кружиться в дворі,
Сміється сонце урочисто,
Бо ж день чарівний і тепло
Іде від сонця промінцями.
Давно так гарно не було.
Стою із думами-думками…
Бо скоро це тепло мине,
Розмокне листя під ногами,
А вітер холодом війне
І буде сірий день з дощами…
Та й до зими недовго вже,
Короткі дні і довгі ночі…
Усе в минулому… Невже?
Осінні дні були пророчі.
Хоч осінь золотом цвіла
І грала листям променисто…
Та до зими тихенько йшла,
Міняла колір і намисто.
А от і стала на краю.
Останній лист впаде тихенько
Й закінчить подорож свою…
А вже затим — зима біленька…