Ну, от і осінь припливла до краю,
Туман біленький над рікою впав.
І я тепер до осені звикаю,
Хоч і туман від сонечка розтав
І десь подівся. Стало дуже світло
І тепло гріє сонечко згори.
Осінні квіти по садах розквітли.
Краса така, хоч пий її бери...
І я впиваюся чарівною красою,
Щаслива, що на цій землі живу.
Босоніж йду холодною росою,
І на світанку по ріці пливу.
І стільки щастя в серці оживає,
І стільки світла у душі моїй...
Усе мене з природою єднає.
За цю красу я дуже вдячна їй.