От і прийшла осіння прохолода
І менше руху стало біля квіт.
Застигли бджоли — холод перешкода,
Хоч прилетіли на осінній цвіт…
А от здійнятись вже немає сили.
Тож гріються під сонечком, сидять.
Від холоду важкенькі стали крила…
А як зігріються, то зразу й полетять.
Ще квіт багато й хоч тепла немає,
Та сонечко так манить і блищить…
Тому комашка кожна вилітає,
Щоб упіймати благодатну мить:
Тепла і світла більше увібрати,
Красу останню чарівну зловить,
Смачненьким соком з квіт поласувати
І в цій красі ще трішечки пожить.