От і сніжок присипав ранні квіти,
І далі сипле, йде собі та йде…
І сонечка нема, щоб порадіти,
Й тепла нема на вулиці ніде…
І випадає сніг той недоречно,
Бо нащо він, коли вже все цвіте?
Це для комах і квітів — небезпечно,
І хто зупинить неподобство те?
А вже ж ніхто… Нема такої сили,
Щоб припинила випади такі…
А вже Земля такі квітки зростила,
Такі метелики звивалися прудкі!
Ну, а сьогодні все це під снігами,
Ще й холодно, вернулася зима…
І сіре небо снігове над нами,
Й ніде просвітку в хмарах тих нема,
Щоб сонечко зуміло зазирнути
Й подарувати промінці ясні,
Й теплом ласкавим квіти пригорнути,
Щоб не замерзли, будучи у сні…