Ми, життєлюби, всі зустрілись знову,
Щоб час у спілкуванні провести.
Послухати поезію чудову,
І щось цікаве всім розповісти.
Життя стрімке та зіткане з тривоги,
Час непростий нам випав у житті…
Війна у нас, важкі усі дороги
Й ніхто не зна, куди ведуть путі…
Бо ворог б’є у житлові квартали,
І смерть несе, розруху і біду.
А ми війни в думках не допускали,
Пояснень їй я й досі не знайду…
Отак й живемо у буремнім світі,
У кожного є хтось на цій війні…
Йде літечко і небо у блакиті,
А от душа частенько у пітьмі
Від повідомлення, що серце крає
І на шматочки часом розрива…
І від тривоги, що щодня лунає…
А в нас душа ще в кожного жива
І прагне тиші, затишку, любові…
Бо всі ми для життя у світ прийшли…
Тож добрість чути хочеться у слові
Й щоб квіти по усій Землі цвіли…
Тому й збираємось, пісень почути,
Набутися на цій святій Землі,
Думками світ чарівний пригорнути,
Поспілкуватись разом у теплі
І посміхнутись друзям просто й щиро,
Набутись разом ще хоч мить одну…
І побажати всім тепла і миру,
Й забути на хвилину про війну…