Ох, літній дощ — це просто насолода!
Завжди очікуваний, хай собі плющить!
Яка чудова і складна природа:
То сонце сяє, а то дощ дзвенить,
Неначе шумовий оркестр заграє…
Своя мелодія і ритм у нього свій.
Грім на ударних соло вибиває…
Ти лиш послухай, не спіши, постій…
Відчуй ці звуки, ними переймися,
Бо не щодня ж мелодія дощу.
До цього дива серцем прихилися,
Красу його й гармонію відчуй.
Це все природа вічна й загадкова:
Пісні, оркестри і політ в ній свій.
Велична, дивовижна і казкова…
Під шум дощу у спокої помрій.