Цвітуть так пишно вишні в Україні,
І яблуні, і груші, все цвіте…
А вранці ллються трелі солов’їні,
Але життя в нас дуже непросте,
Бо йде війна, вона наш світ руйнує,
Страждання й горе нам усім несе.
Поля й ліси, і землю всю плюндрує,
І знищує під корінь в нас усе.
А я так миру й щастя прагну, люди,
Так хочу неба мирного й тепла…
Хай доброта всміхається повсюди,
Щоб доля в нас щасливою була.
Бо ми ні перед ким не завинили,
В щоденній праці ми усі жили.
А зараз всюди лиш одні могили
Та маками поля скрізь зацвіли.
Бо крові вже пролито ціле море,
А злу немає меж ані кінця…
Повсюди сльози, біль, пекуче горе,
І рвуться від жалю людські серця.
А у природі стільки того цвіту,
Така краса, що просто — дивина!
П’янка весна летить по білім світу…
О, Боже, хай закінчиться війна!