О, рідна мово, ти свята й крилата,
В тобі звучить вся музика небес.
Ти милозвучна, ніжна і багата,
В тобі є безліч граней і чудес.
Чарівна й світла, мово солов’їна,
Ти надзвичайне диво-дивина.
І серед мов земних — сама перлина,
Для українців рідна і одна.
В тобі краса, всі звуки й переспіви,
І шелест листя, й передзвін струмка,
І шепіт трав, і веселкове диво,
І квітів ніжна музика легка.
В тобі бринить тепло і ніжна ласка,
Любов і чуйність, світло й доброта.
І щира пісня, й дідусева казка,
Тепло душі і людяність свята.
В собі вмістила ти земну природу:
Озера, ріки, поле, гори й гай,
Та й цілий Всесвіт, волю і свободу…
Лети над світом, мово, не зникай!
Звучи в серцях і на вустах людини,
Щасливо, світло, радісно звучи!
Як зникнеш ти — не буде України,
О, мово рідна, квітни, не мовчи!