Пам’яті пані Ірини
Ірина Фаріон… Вона жива!
З народом залишаються герої,
Її відверта думка і слова…
Вона перемогла у цім двобої!
Вона завжди на тім «нулю» була,
Стріляла… Ні не кулями — словами.
Щоб Україна у віках жила,
І мова щоб була навіки з нами.
Так, наша мова, світла і жива,
Яку хотіли завжди затоптати
І вирвати із неї всі слова,
Щоб нею не могли ми розмовляти
І думати, й нести у світ тепло
Їй притаманне, щирість з добротою…
Росія нищила нас, так було,
Тепер вона пішла на нас війною…
Й тих в Україні є багато ще,
Хто спить і бачить тут орду прокляту,
Бо чорна злість у жилах їх тече,
Вони те зло пустили в нашу хату.
Тепер радіють, що зникає все:
Міста, поля родючі, гарні села…
Війна, розруху й горе нам несе
Й година кожна зовсім невесела —
Це для народу… Не для влади, ні!
Для них війна — це бізнес, що й казати!
Вони лиш збагатіли на війні
І жоден з них не сів іще за ґрати…
Вони стріляють, щоб замовкли ми,
Щоб мовчазними стали ми рабами…
Прокиньтесь, станьте смілими людьми,
Щоб сонце правди вже зійшло над нами.