Перш, ніж просити у Бога любові

Перш, ніж просити у Бога любові,
Щастя собі і добра, та тепла.
Ти пригадай, як у дні пречудові
Ти доброту всім і щастя несла…
Та не лише пригадай все хороше,
Але і те, як несла біль і зло.
В зиму страшну, у холодну порошу,
Голодно й холодно пташці було.
Але ти крихітки їй не вділила,
І зеренця їй, малій, не дала.
Серце не нило, душа не боліла —
Байдуже просто пройшла…
Як без тепла ти собаку лишила,
Котика з хати прогнала давно…
Рідних своїх чи близьких не злюбила,
Й серцю твоєму було все одно…
Як від стражденних відходиш гидливо,
Бідним шматочка хлібця не даси…
Зараз у Бога щось просиш плаксиво…
Все пригадай у житті й не проси.
Бо повертається все, що робила,
Все, що бажала усім і завжди.
Чи врятувала, чи занапастила,
Радість вділила комусь чи біди…
Тому у Бога просити не треба.
Істину треба затямить просту:
Щирість, любов посилай в чисте небо,
Мудрість і щедрість, тепло й доброту.