Був час, що рідну мову в нас плекали
Всі предки наші, з розумом жили…
Свої слова новітні додавали
І між людей попереду ішли,
Бо знали добре, що слова — важливо!
Словами можна вирішити все!
А українська мова — справжнє диво,
Нас українцями у світ несе!
Бо ж для народу рідна мова — мати!
Ознака нації, держави і рідні…
Тому нам мову треба захищати,
А зазіханням всім сказати — НІ!
Бо поки мова є, ми мудрі й сильні,
Ми є народ, і в нас держава є!
Ми рівні між людьми, усі ми вільні,
Бо є в нам мова, слово в нас своє!
Тому нам рідну мову треба знати,
А не цуратись, як уже було.
І вишукано нею розмовляти
Та вивести з розмови люте зло,
Що всіх гнітить й засмічує нам мову
Й духовно робить бідними людьми.
Слід розмовляти гарно, пречудово!
Й піднімемось на вищий рівень ми!
І прогинатись нам уже не треба
Ні перед ким — ми самі по собі!
Над нами Бог і дивовижне небо,
Здобутий мир в кривавій боротьбі…
Тому плекаймо і вивчаймо мову!
Вона найкраща і була, і є!
Пишаймось нею, бо вона чудова!
Найкраще те, що рідне і своє!