Пливе туман біленький над рікою,
А всюди тиша, вітер не дихне.
Схилився сум під жовтою вербою,
І все це зачаровує мене.
І луг блискучий вмитий весь росою,
І листячко, що по ріці пливе.
Милуюсь вранці ніжною красою,
І кожен раз в природі щось нове.
Що поїть серце, душу наповняє…
Життя від цього чарівним стає.
А листячко злітає і злітає,
А журавель з криниці воду п’є…
Повсюди тиша і осіння казка,
Краса безмежна в небі й на землі.
Від сонечка пливе тепло і ласка,
А в небі не курличуть журавлі..
Відлинули, взяли тепло з собою,
І звуки, й кольори всі понесли.
Тому й журба схилилась під вербою,
По небу сірі хмари попливли.
Всі відлетіли в край, де зим немає,
Кудись далеко, де чужа земля.
Та їх гніздо повернення чекає,
Чекають їх ліси, луги й поля…