Яка ж краса у кожній тій хустині,
Що жіночкам й дівчатам до лиця.
Колись була у моді в Україні,
А різновидам не було кінця.
А зараз просто треба пригадати,
Красу і дотик, та її тепло,
Коли дівча пов’язувала мати,
Що в двір або до церкви йшло.
Хустки чарівні, різнокольорові,
Великі і маленькі — чарівні!
А в свято кожен йшов в обнові,
Усміхнені, веселі і ясні…
Хустина їх не тільки прикрашала,
Й підкреслювала вроду чарівну,
Вона від злого вітру захищала
І тішила в годиноньку ясну.
Тож нам сьогодні варто пригадати,
Оте найкраще, що у нас було.
Тож треба хустку в моду повертати,
Вона нам радість принесе й тепло,
І щирий спогад і красу, та ласку,
І доброту, що від сердець ішла.
Поверне нас у дивовижну казку,
Додасть нам щастя, радості й тепла.