Повсюди осінь на Землі красива,
Бо в ній є надзвичайні кольори.
Чарівні квіти, листячко, мов диво,
І синє небо дивиться згори
З хмарками білими, які мов з вати,
Пливуть, будують замки чарівні.
Й на сонечку не хочуть розтавати,
Стають казкові, гарні і ясні.
І в лісі — казка! Чари скрізь і всюди,
У дивній тиші вітер не дихне…
І насолоджуються лісом люди,
Бо зовсім скоро казка ця мине.
А прийде дощ і вітер та негода,
Стежки розкиснуть, зовсім не пройти…
І зміниться в красі своїй природа,
Та казку можна і тоді знайти…
Вона повсюди і в пеньку й на дубі,
Та і в дуплі, бо хтось у нім живе…
А вітер грає вже тепер на тубі,
І хмара чорна в небесах пливе.
Та казка є! Вона у мокрім листі,
В мохах і на деревах казка є.
З небес летять легкі сніжинки чисті,
І ліс, мов зачарований, стає.